КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
Встановлення певного мінімального віку кримінальної
відповідальності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування
здатностей особи після досягнення певного віку усвідомлювати свої дії та
керувати ними й розуміти небезпечність вчинюваних дій.
Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України
(надалі - ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому
перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлений
головним чином не їхньою тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю
усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у
14-річному віці.
Вчинення злочину неповнолітніми розглядається як
пом'якшуюча обставина. Основними видами покарань неповнолітніх є:
- штраф;
- громадські роботи;
- виправні роботи;
- арешт;
- позбавлення волі на певний строк.
У всіх випадках покарання у виді позбавлення волі
неповнолітньому не може бути призначено більш ніж 15 років, у тому числі і
призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з
16 років.
Враховуючи, що кримінальна відповідальність
неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст. 104 ККУ
передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування
покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього
лише в разі його засудження до позбавлення волі.
Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то
після закінчення іспитового строку, засудження скасовується і він визнається
несудимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, суд призначає
засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує
покарання, призначене за попередній злочин.
Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка
не пов'язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування
примусових заходів виховного характеру.
Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових
заходів вихов¬ного характеру, що можуть застосовуватися до неповнолітніх:
- застереження;
- обмеження дозвілля й встановлення особливих вимог
до поведінки неповнолітнього;
- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи
осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а
також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під
нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання,
трудовому колективу - за місцем роботи за умови, що цей колектив спроможний
здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно
впливати на його виховання;
- покладення на неповнолітнього, який досяг
15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування
заподіяних майнових збитків;
- направлення неповнолітнього до спеціальної
навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на
строк, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих
установах і порядок їх за¬лишення визначаються законом.
Як правило, примусові заходи виховного характе¬ру
застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, що не становить великої
суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної
навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його в
спеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий
примусовий захід виховного характеру. При вирішенні цього питання суд враховує,
зокрема, що неповнолітній важко піддається вихованню, вийшов із-під
батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колективу, підпав
під негативний вплив інших осіб тощо.
До спеціальної школи направляються неповно¬літні
правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ - від 14 і до
досягнення правопорушником 18-річного віку. Не підлягають направленню і прийому
до спеціального учили¬ща неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях
позбавлення волі.
До неповнолітнього може бути застосовано де¬кілька
примусових заходів виховного характеру.
Комментариев нет:
Отправить комментарий